ДИСЦИПЛІНИ ЗА ВИБОРОМ  

   

Життя факультету  

   

Наукове товариство студентів та аспірантів  

   

Служби університету  

   


Перша кафедра історії України у педагогічних вузах країни

 

Історія кафедри позначена тими важливими й доленосними для всього українського народу процесами, в яких, на прикладі мікроісторії, можна побачити складність всього історичного процесу.

У травні 1990 р завідувачем кафедри став доктор історичних наук, професор Борисенко В.Й.  З перших днів існування кафедри питання кадрів з відповідною базовою історичною освітою постало перед завідувачем з усією гостротою. Далась взнаки багатолітня практика радянських властей зневаги до підготовки спеціалістів з історії України, страх перед озброєним об’єктивними знаннями власної історії народом. Але до початку літніх канікул 1990 р. кафедру поповнили випускники КДУ кандидати історичних наук О.Л. Коханова, доцент І.І. Глизь. Новостворена кафедра стала колективом однодумців, що проявилось вже на перших порах її діяльності. Коли ректорат запропонував самій кафедрі визначитись з назвою, то викладачі без вагань зробили вибір. Назвали її «Кафедра історії України» замість «Кафедра історії Української РСР».

Період професійного становлення кафедри виявився для завідувача  найтяжчим. Як керівник, він відмовився від заяложених постулатів радянської історичної науки і зіштовхнувся з проблемою відсутності необхідної кількості об’єктивних праць з історії України. Одночасно з’явилась нова небезпека, яка полягала в небувалому тиражуванні дилетантських публікацій з історії України, які просто дискредитували її в очах читачів. Постало найгостріше завдання – вберегти студентів від таких антинаукових писань.

У підготовці нормативних курсів викладачі почали використовувати насамперед заборонені раніше праці видатних українських вчених В. Антоновича, М. Грушевського, Д. Дорошенка, Н. Полонської-Василенко, І. Крип’якевича, нові наукові розробки співробітників Інституту історії АН України В.А. Смолія, О.П. Реєнта, В. Кульчицького, В.Й. Борисенка, Ю.І. Терещенка та ін., де ще наприкінці 80-х років почалось активне переосмислення вітчизняної історії. Вони доповнювались також газетними публікаціями відомих вчених, які дозволяли оперативно реагувати на недостатньо висвітлені у наукових виданнях проблеми історії України.

 Свій перший 1990/91 навчальний рік кафедра почала з власною програмою та планами семінарських занять з історії України, які відповідали останнім досягненням історичної та інших суспільних наук. Одночасно велась підготовка власного курсу профільної для кафедри навчальної дисципліни. Головним завданням кафедри завідувач поставив формування у студентів нової національної свідомості, любові до України і несприйняття панівного режиму.

Тим більше, що і саме студентство прагнуло цього. У 1991 р. на другому поверсі приміщення історичного факультету з’явилась рукописна студентська газета з національним гімном «Ще не вмерла Україна» та дописами національно-радикального характеру. Політично-національною загостреністю відзначались семінарські заняття. А тема «Центральна Рада» (викладач – Б. І. Андрусишин) розглядалась на фоні вивішеного студентами жовто-блакитного національного прапора. Це стало важливою наочною ілюстрацією єдності помислів прогресивного студентства і викладачів кафедри.

Викладачі почали проводити заняття з державницьких позицій і на інших факультетах вузу, що викликало у декого і побоювання, і навіть невдоволення. Але кожен викладач працював з впевненістю у власній правоті і за принципом – «за нами стоїть кафедра». І це відповідало дійсності. Зміст викладання історії України обговорювався у обстановці творчої дискусійності та відвертості. Часто такі обговорення затягувались допізна, викладачі повертались додому хоч і зморені, але збагачені науковими новаціями і вірою в торжество початої справи. Одночасно викладачі активно працювали над кандидатськими і докторськими дисертаціями з історії України. Завідувач кафедри В.Й. Борисенко в 1990 р. захистив докторську дисертацію «Соціально–економічний розвиток Лівобережної України в другій половині XVII ст.», а через два роки отримав вчене звання «професор по кафедрі історії України».

Своєрідним випробуванням для кафедри стали серпневі події 1991 р. На знак протесту проти дій функціонерів з верхівки КПРС члени кафедри загальними зборами ухвалили рішення про колективний вихід з рядів партії, брали активну участь в акціях громадськості України стосовно її державної незалежності. Завідувач і члени кафедри були під стінами Верховної Ради у рядах мітингуючих. Щиро вітали історичне рішення Верховної Ради 24 серпня 1991 р. про державну незалежність України і роз’яснювали її необхідність своїм слухачам та читачам. Організовували і брали безпосередню участь в студентських виступах восени 1991 р. , в кампанії про проведення всенародного референдуму стосовно виходу України зі складу СРСР, одночасно цілеспрямовано працюючи над науково-методичним забезпеченням навчального процесу.

Творчий потенціал викладачів виявився досить потужним, і за короткий час кафедра досягла помітних результатів у науково-методичній та викладацькій роботі. В 1990 – 1991 рр. було підготовлено новий лекційний курс. На історичному факультеті його читали завідувач кафедри доцент В. Й. Борисенко (давній-новий періоди) і старший викладач Б.І. Андрусишин (новітній період). На інших факультетах інституту (педагогічному, філологічному, фізико-математичному, природничо-географічному) новий курс лекцій вели І.І. Глизь, Б.І. Андрусишин, А.В. Денисенко, О.Л. Коханова, Д.М. Балан.

З ініціативи професора В.Й.Борисенка кафедрі вдалось пробудити живий інтерес до історії України й серед студентів неісторичних факультетів. Була запроваджена практика їх консультацій на кафедрі, куди вони прибували з усього інституту, готували доповіді й писали наукові роботи з історії України. Особливою активністю відзначались студенти фізико-математичного (декан – Г.П. Грищенко), дефектологічного (декан – І.П. Колесник), природничо-географічного (декан – Б.К. Гришко-Богменко ). На дефектологічному факультеті з ініціативи доцента кафедри Б.І. Андрусишина при підтримці завідувача В.Й. Борисенка було введено державний іспит з історії України, небувалий акт у навчально-виховному процесі всієї України.

Одним з найважливіших напрямків роботи кафедри її завідувач вбачав у методичному забезпеченні викладання профільної дисципліни. При підготовці програм велись жваві дискусії навколо багатьох проблем вітчизняної історії – походження українського народу і національної держави, злочини тоталітарної системи, голодомори, репресії, роль українських політичних партій, ОУН та УПА, дисидентський рух і т.д. Довелось опрацьовувати масу раніше забороненої літератури, широко користуватись бібліотекою діаспори. Але вже в 1992 р. доктор історичних наук В.Й. Борисенко, кандидат історичних наук Б. І. Андрусишин і Д.М. Балан переробили й удосконалили діючу програму та видали її під назвою «Робоча програма курсу «Історія України» для студентів усіх спеціальностей, крім спеціальності «Історія» (К., 1992). Відповідно до її положень були складені і нові плани семінарських занять, які враховували останні досягнення гуманітарних наук.

У цей складний період значний внесок у вдосконалення навчального процесу на історичному факультеті зробив професор Ю.М. Алексєєв (нині ректор Славістичного університету в Києві), що на той час працював завідувачем сусідньої кафедри і одночасно погодився тимчасово викладати на кафедрі історії України. Спільна праця з професором Ю.М. Алексєєвим сприяла швидкому становленню кафедри історії України.

У цей же час професор В.Й. Борисенко активно поширює свій новаторський досвід і на роботу істориків, які працювали у філії педагогічного інституту ім. Горького в Переяславі. Зав’язалась творча співдружність з молодим тоді кандидатом історичних наук В.П. Коцуром (пізніше ректором Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету), який щиро вболівав за історичну науку, прагнув її перебудови і впровадження нових ідей в навчально-виховний процес. І нині не переривається започаткована багато років тому співпраця професора В.Й.Борисенка з історичним факультетом Переяслав-Хмельницького університету, який успішно очолює доцент Б.Л.Дем’яненко, колишній студент професора. В.Й. Борисенко читає лекції, проводить семінарські заняття, проводить поточні і державні іспити, а також є членом Спецради університету по захисту дисертацій.

Помітною була роль професора В.Й.Борисенка при перепрофілюванні кафедри історії партії НПУ ім. М.П.Драгоманова, робота якої не відповідала реаліям часу й дуже турбувала тодішнього ректора професора М.І.Шкіля. За його розпорядженням комісія на чолі з професором В.Й.Борисенком детально ознайомилася з особливостями діяльності кафедри історії партії, настроями її викладачів, бажанням окремих з них, насамперед завідувача професора О.В.Кузьмінця і провідного доцента І.І.Дробота, змінити функції кафедри. Все це професор В.Й.Борисенко доповів на Вченій раді університету, після чого кафедра історії партії була перетворена на загальноінститутську кафедру історії України. А кафедра професора В.Й.Борисенка допомогла їй у методичному становленні й забезпеченні відповідною літературою.

З 1994 р. кафедра почала викладати історію України тільки на історичному факультеті. Робота над програмами та іншими навчально-методичними матеріалами не припинялася, велась цілеспрямовано і постійно. Враховуючи значні зміни в історичній науці, кафедра удосконалила попередню програму і виробила фактично нову «Програму курсу «Історія України» (1994), яка якісно відрізнялась від інших. У ній була викладена нова концепція історії України професора В.Й. Борисенка, доцентів Б.І. Андрусишина і О.Л. Коханової. В її підготовці, крім названих викладачів, брав активну участь і доцент М.Л. Головко. Основні положення цієї програми широко використовувались викладачами інших вузів та вчителями багатьох шкіл. Одночасно були внесені значні зміни і в плани семінарських занять та в методичні рекомендації до них.

Новий етап у методичному забезпеченні викладання історії України почався у 1998 р., коли колектив кафедри під керівництвом завідувача підготував нову програму з історії України. На цей час в історичній науці вже усталилися певні оцінки тих чи інших сторінок вітчизняної минувшини або чітко намітились нові. Вони, а також науково-методичні напрацювання викладачів кафедри, насамперед «Курс української історії» проф. В.Й. Борисенка (1996, 1998), стали її науково-теоретичною підвалиною.

З 1990 р. завідувач кафедри започаткував спецкурси, залучивши до їх читання провідних науковців. Зокрема, спецкурс по політичній та соціально-духовній проблематиці Київської Русі читав д.і.н. М.Ф. Котляр, про національне питання в Україні в концепціях зарубіжної етнополітики – д.і.н. О.М. Майборода, розвиток української музики – к.п.н. С.Й. Лісецький. Спецкурс по основних напрямах розвитку українського народознавства викладав д.і.н. А.П. Пономарьов. Історії ОУН та УПА був присвячений спецкурс к.і.н. В.П. Дрожжина. У 1996 р. було введено два нових спецкурси, що стосувалися проблем становлення самоврядування українських міст за магдебурзьким правом (к.і.н. Р. Є. Делімарський) та конфесійних відносин в Україні (к.і.н. А. В. Денисенко). В наступному році доцентом О.Л. Кохановою було розпочато читання спецкурсу про формування модерної української нації у ХХ ст. Професор В.Й. Борисенко вів спецкурс, присвячений українсько-московським взаєминам в 16571659 рр.

Відповіддю на поклики часу на початку ХХІ ст. стала розробка та введення в навчальний процес нових спецкурсів. Їх тематика розкривала найбільш актуальні питання вітчизняної історичної науки. Група викладачів кафедри активно займається науковими дослідженнями історії України XVI – XVII ст., що обумовило функціонування цілого ряду спецкурсів по цій проблематиці: «Українсько-російські відносини в XVI – другій половині 50-х років ХVІІ ст.: історична ретроспектива та європейський контекст» (доц. Бульвінський А.Г.), «Церква в суспільно-політичному житті середньовічної України» (доц. Візер С.О.), «Міжнародні та конфесійні особливості становища України в другій половині ХVІ ст.» (доц. Бульвінський А.Г., доц. Візер С.О.). Основні положення цих досліджень лягли в основу колективної монографії «Еволюція українсько-російських відносин у другій половині XVII ст.», опублікованої 2006 р., монографії А.Г. Бульвінського «Українсько-російські взаємини 1657 – 1659 років в умовах цивілізаційного розмежування на сході Європи».

По новітній історії були розроблені спецкурси про діяльність ОУН та УПА в 1929 – 1954 рр. (доц. Двірна К.П.) і опозиційний рух та дисидентство в Україні 50-х – початок 90-х рр. ХХ ст. (доц. Двірна К.П.).

В останні роки по кафедрі історії України студенти слухають ініційовані професором В.Й.Борисенком спецкурси «Конотопська битва 1658 р. у контексті європейської історії другої половини 50-х – першої половини 60-х років XVII ст.», «Доба гетьмана Івана Мазепи: міфи та реальність», «Голодомор 1932– 1933 рр. як форма геноциду українського народу».

Ще одним напрямком досліджень кафедри, зокрема професора В. Й. Борисенка, є національно-освітні процеси в Україні другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Це втілилось у його (у співавторстві) наукових монографіях «Культурно-освітня діяльність громадськості України в 1825 – 1860-х рр.», «Суспільно-політична діяльність учителів і учнівської молоді України в 1900 – першій половині 1907 рр.».

Результативно працюють викладачі кафедри і по інших періодах вітчизняної історії. Науковим розробкам по Кирило-Мефодіївському братству був присвячений спецкурс доц. І.І. Глизя. Під його редакцією було видано корпус документів «Кирило-Мефодіївське товариство: В 3-х томах» та «О.Ф. Кістяківський «Щоденник» (1874–1885 рр.). У двох томах». За цю працю в 1998 р. Президія НАН України присудила співавторам Премію ім. М.С. Грушевського.

Багато років займається дослідженням суспільно-політичних процесів в Україні ХІХ ст. проф. Л.Г. Іванова. По цій тематиці було прочитано студентам декілька спецкурсів, що ґрунтувались на серйозних наукових розробках. Результати цих пошуків опубліковані в численних монографіях та навчальних посібниках. Найбільш відомими серед них є «Громадівський рух в 60-х роках ХІХ ст. в Україні: проблеми, ідеологія». «Суспільно-політичний рух в 60-х роках ХІХ ст. в Україні», «Україна між Сходом і Заходом: розвиток національно-визвольної ідеї в суспільно-політичній думці в європейському контексті 50–60-х років ХІХ ст.».

Професор В.Й.Борисенко постійно прагне зміни традиційної для радянської системи функції викладача, перетворення його з ментора, в найгіршому розумінні цього терміну, в ненав’язливого порадника студента в опануванні ним навчальної дисципліни. Основний наголос при цьому робиться на створення студенту найсприятливіших науково-методичних умов для самостійної роботи. Тільки вона здатна звільнити студента від непродуктивного витрачання часу, глибше опанувати навчальну дисципліну, закріпити свої знання і, що найістотніше, – підготувати його до творчого, самостійного підходу у вирішенні будь-якої справи. Тільки самостійність у поєднанні з працьовитістю і найкращими людськими якостями здатна створити новий тип вчителя, чиновника, державного діяча. За двадцять років, викладачі кафедри підготували понад дві тисячі чотириста випускників, вчителів історії, багато з яких стали відомими політичними діячами, науковцями, мають великий авторитет у суспільстві. Чимало випускників, які, багато в чому завдячуючи кафедрі, обрали шлях науковців, стали відомими вченими.

Залежно від поставлених завдань кафедра використовувала різні форми навчально-методичного забезпечення викладання курсу «Історія України». Було створено Державний стандарт підготовки вчителя історії за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» та цикл комплектів навчально-методичних матеріалів з історії України для студентів історичного факультету. Вони складалися з робочої програми, планів семінарських занять зі списками літератури і темами рефератів, тематикою курсових робіт, рекомендаціями до написання рефератів і курсових робіт, зразками оформлення наукового апарату згідно вимог ВАК України та питань екзаменаційного контролю. Своєрідним підсумком багаторічної методичної роботи кафедри стала «Типова навчальна програма» з дисципліни «Історія України».

Однією з головних ланок організаційно-навчальної роботи професора В.Й. Борисенка стало створення на кафедрі електронної бібліотеки навчально-методичної літератури з історії України. На сьогодні її книжковий фонд є найбільшим в університеті й нараховує понад 400 назв. До неї входять не тільки новітні, але й старі видання, що мають велику наукову цінність. В.Й. Борисенко разом з тим вважає, що це тільки основа майбутньої великої електронної бібліотеки навчально-методичної літератури, вмонтованої в систему Інтернет.

Користуючись таким навчально-методичним матеріалом, студент має можливість працювати самостійно протягом всього семестру, відповідно планувати свій час, плідно використовувати його і маневрувати при підготовці тих чи інших тем у залежності від наявної літератури, вільного часу і навіть власної схильності до різних наукових проблем.

Використовувалися й інші методи навчання, в основі яких лежали високий професіоналізм викладачів, уміння нестандартно мислити і підходити до вирішення нагальних проблем, оперативно реагувати на новітні досягнення гуманітарних наук і здійснювати диференційований підхід до студентів.

Якісно новий етап у викладанні історії України почався для кафедри з започаткуванням ректором університету академіком НАПН, професором Віктором Петровичем Андрущенком активного входження навчального закладу в Болонський процес. 2004/2005 навчальний рік кафедра розпочала за модульно-рейтинговою системою, підготувавши для цього всі необхідні навчально-методичні матеріали. Згідно вимог цієї системи курс історії України структурно було поділено на 21 логічно завершених навчальних модулів. Матеріали в них згруповані за тематично-хронологічним принципом. Кожен модуль включає від 2 до 6 тем. Навчально-методичними матеріалами, підготовленими викладачами кафедри за кредитно-модульною системою навчання, студенти можуть користуватись у Навчально-методичному комплексі фахової підготовки бакалаврів, спеціалістів та магістрів (наук. ред. проф. Борисенко В.Й.), що був виданий в 2009 р.

Однією з найважливіших ділянок своєї діяльності кафедра вважає науково-дослідну роботу, дотримуючись при цьому принципу завідувача кафедри, що вчитель закінчується тоді, коли сам перестає вчитись. В останні роки на кафедрі активно розробляється тематика, присвячена особистості М.П. Драгоманова, аналізу його наукової спадщини. В цьому плані викладачами підготовлено цілий ряд наукових статей, а до 175-річчя мислителя у 2011р. видано окремий збірник «Теоретична спадщина М.П.Драгоманова в сучасних вимірах» ( гол. редактор – В.Й. Борисенко).

Помітною подією в житті НПУ ім. М.П.Драгоманова та й України в цілому стало створення під керівництвом професора В.Й. Борисенка кабінет-музею М.П.Драгоманова. Його експозиція яскраво відображає головні віхи видатного українського мислителя й користується значною популярністю не тільки в університеті, але й далеко за його межами.

На кафедрі професора В.Й.Борисенка плідно діють докторантура і аспірантура. Вони забезпечують підготовку висококваліфікованих науковців із докторськими та кандидатськими науковими ступенями як для свого університету, так і для інших вузів України. Професором В.Й. Борисенком за участю інших провідних вчених підготовлено і опубліковано «Типову програму кандидатського іспиту з спеціальності 07.00.01 – Історія України» (К., 1996), затверджену Міністерством освіти і ВАК України.

Сформувалася й постійно прогресує одна з найбільших в університеті наукова школа доктора історичних наук, академіка Української Академії історичних наук, професора Борисенка В.Й. Основним напрямом наукових досліджень є соціально-національні та інші проблеми історії України другої половини ХVІІ – початку ХХ ст. Її фундатором, В. Й. Борисенком, підготовлено цілу плеяду вчених для різних вузів України, у тому числі Кіровограда, Переяслава, Ніжина, Криму тощо. Вона є однією з провідних вітчизняних наукових шкіл з історії України, розробляє актуальні, науково значимі проблеми вітчизняної минувшини, які в попередні періоди були багато в чому фальсифіковані або замовчувані. З її складу вийшло 5 докторів та 25 кандидатів історичних наук.

Професор В.Борисенко виступив ініціатором створення спеціалізованих рад по захисту кандидатських дисертацій з теорії і методики навчання історії (голова – професор В.Й. Борисенко) та історії України (голова – І.І.Дробот, заступник – В.Й.Борисенко). Разом з тим він є членом й інших спеціалізованих вчених рад.

Професор В.Борисенко з часу свого приходу в НПУ ім. М.П.Драгоманова надає великого значення науковим форумам, справедливо вважаючи їх місцем апробації і творчої дискусії навколо вже традиційних наукових ідей. Бере участь у більшості з них. Кафедра професора самостійно провела кілька таких форумів. У тому числі: «150-річчя з дня народження М.П. Драгоманова» (К., 1991), «Наукова академія по відзначенню 100-річчя смерті М.П. Драгоманова» (К., 1995), «350-річчя Української держави Б. Хмельницького» (К., 1998), матеріали якої видані окремою книгою.

 7–8 листопада 2008 р. було проведено Міжнародну науково-теоретичну конференцію «Доба гетьмана І. Мазепи в європейській історії: міфи і реалії», здійснена поїздка учасників конференції та студентів-істориків до колишньої столиці гетьмана І. Мазепи м. Батурин. Матеріали цього наукового форуму надруковані окремим збірником і стали доступними для широких кіл громадськості. Слід відзначити, що це був один з небагатьох випадків, коли науково-практична конференція відбулася у приміщенні Українського будинку, а в її участі взяло понад сімдесят науковців із різних країн. Прикметно, що вітання учасникам конференції надійшло від Президента України. Ця конференція стала вагомою подією в науковому житті України.

 До участі у Всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Конотопська битва: міфи та реалії в східноєвропейській історії», яка відбулася в 19 червня 2009 р., були залучені провідні вітчизняні та зарубіжні науковці, кількість яких перевищила п’ятдесят осіб. Цей науковий захід було проведено разом із Українським інститутом національної памяті.

Професор В.Й.Борисенко став одним з організаторів круглого столу «Київ у історії слов’янства» (К.2010) загальноукраїнського проекту «Історія великого народу».

         
У 2008-2009 навчальному році кафедра посіла ІІІ місце в рейтингу кафедр Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова.

       На сьогоднішній день на кафедрі працюють: завідувач кафедри, заслужений діяч науки і техніки України, доктор історичних наук, професор Бор
исенко В.Й., кандидат історичних наук, професор Іванова Л.Г, кандидати історичних наук, доценти Візер С.О., Двірна К.П., старші викладачі, кандидати історичних наук  Сегеда Р.А., Телегуз І.О, викладач, кандидат історичних наук Литвин І.В.